1 червня 2016 волонтери Асоціації «Соціальний захист», разом із членами Асоціації МБЗ «Світ без зележності» та МГО «Живи», в котрий раз, відвідали Прилуцьку виправну колонію для неповнолітніх. Мета – не разове відвідування колонії, а регулярні поїздки, спрямовані на формування здорового способу життя, правильних цінностей і цілей у цих, зовсім ще молодих хлопців! Ми впевнені, що у них є майбутнє, і ми можемо і дуже хочемо їм допомогти.
На перший погляд, усе як на шкільному концерті. Щоправда, юнаки у білих сорочках – засуджені до різних строків покарання. Співам навчаються у колонії, як і шкільним предметам. Здобувають робочі навички: зварювальника, токаря та теслі. На волі, каже штатний психолог, більшість дітей не мали б такої можливості. Здебільшого до колонії потрапляють юнаки із неповних і неблагополучних сімей.
Тут кожен зі своєю життєвою історією, в основному хлопці відбувають покарання за грабіж.
Так, наприклад, Гошу в колонії кличуть артистом. Сім’я цілком нормальна, але потрапив до поганої компанії. Каже, хлопці брали його на «слабо». Тепер має 4 роки за грабіж. «Мріяв бути пожежником, але судимість не дозволить. На волі я вступив до ПТУ на маляра, штукатура, плиточника. Провчився 5 днів і мене закрили» – каже Гоша.
А от мрія Олега здійснилася. Хотів стати зварювальником і став ним. Знає, що такі фахівці – на вагу золота. Батьки не надто переймалися вихованням сина. За ґрати потрапив після того, як вдруге викрав машину.
Схожих історій тут вистачає. Вихователі кажуть, у більшості випадків можна спрогнозувати, хто стане законослухняним громадянином, а хто піде далі злочинною стежкою. І роблять усе можливе, аби юнаки відбули строк лише в колонії, і далі не добували після повноліття у вязниці для дорослих.
Аби прикрасити сірі будні виправного закладу, тут проводять футбольні матчі, запрошують спортсменів та артистів.
У день захисту дітей волонтери Асоціації «Соціальний захист» привезли солодощі, книги і влаштували концерт, який охоче доповнили талановиті юнаки.
Психологи вважають: не усі підлітки заслуговують на суворе покарання. Утім, закон один для всіх. Тож у вільний час юнаки воліють забути, що у неволі і розмальовують тюремний паркан краєвидами, які їм поки що недоступні.
В колонії знаходяться хлопці віком від 14 до 18, але і за гратами вони все ще діти, які знаходять надію на краще майбутнє… Тому ми маємо підтримати їх у рішенні змінити своє життя та наставити на вірний путь!