У 70-х роках минулого століття аутизм у США діагностували лише в однієї дитини з 14 тисяч. За поточною статистикою одна дитина-аутист зустрічається на 68 осіб, або одинз 42 хлопчиків. Аналогічні високі показники спостерігаються й в інших багатих країнах світу: наприклад, у дослідженніщодо ситуації в Південній Кореї стверджується, що на аутизм страждає 1 дитина з 38.
Аутизм – це особливий розвиток нервової системи з розладом навичок соціальної взаємодії. Він характеризується широким спектром симптомів – від нав’язливої поведінки до надмірної чутливості (гіперестезії) щодо звуку, світла та інших видів сенсорноїстимуляції, ступінь яких варіюється від легкого подразнення до пошкоджень життєво важливих функцій. Діапазон наслідків також є широким. З одного боку, аутизм спеціаліста в галузі ІТможе бути ледь помітним; з іншого боку, майже чверть дітей, що страждають на аутизм, не розмовляють.
Аутизм – це стан, що не піддається узагальненням. За винятком одного: потенціал украй великої кількості людей-аутистів витрачається марно.Попри те, що майже половина тих, хто страждає на аутизм, мають середні розумові здібності або вище, вони навчаються у школі або працюють набагато гірше за свої можливості. У Франції майже 90% всіх дітей – аутистівходять до начальної школи, але лише 1% з них переходять до старших класів середньої школи. За даними США, де докладають більше зусиль, аби залучати дітей, що страждають на аутизм, до навчання, середню школузакінчують менше половини. У Великій Британії лише 12% дорослих з високофункціональним аутизмом працюють повний робочий день. На глобальному рівні, за статистичними даними ООН, 80% хворих на аутизм є поза межами робочої діяльності.
Вищенаведені цифри –це трагічний дзвінпо людських долях, бо мільйони з них живуть бездіяльно та ізольовано від світу праці. Люблячі батьки,брати й сестри щосили намагаються їм допомогти. Аутизм вимагає чималих економічних витрат, скорочує економічний розвиток тазбільшує реєстр осіб з обмеженими можливостями. В одному американському дослідженні навіть стверджується, що витрати можуть сягати 2% ВВП. На щастя, не в даному випадку. Зокрема, факти щодо країн з розвинутою економікою свідчать про те, що чимало речей, починаючи з раннього обстеження на виявлення патології й до надання допомоги у пошуках роботи, можуть змінити життя багатьох людей, що страждають на аутизм.
Складові проблеми
Психіатричний скринінг на ранньому етапі має суттєве значення.Не існує жодного визначального тесту на наявність аутизму. Діагностування аутизмуґрунтується на спостереженні за поведінкою людини. Більшість малюків навчаються посміхатися, обійматися, їсти та сперечатися, спостерігаючи своїх батьків; діти – аутисти нерідко фіксують увагу на неживих об’єктах або граються з іграшками у дивний, багатий на повторення спосіб. Визначення діагнозу на підставі лише спостереження робить статистику щодо аутизмудоволі ненадійною та хиткою:причиною поширення аутизму протягом останніх років вважається той факт, що лікарі змінили метод діагностування. Але як би там не було, немає жодних сумнівів, що рання діагностика та втручання матимуть позитивний вплив на розвиток розумових здібностей дитини з аутизмом. Якщо батьки докладно відповідають на запитання анкетищодо того, що можуть / не можуть робити їхні діти, лікарі зазвичай здатні визначити симптоми аутизму у 2-річному віці. Мовленнєва терапія та інші інтенсивні методи лікування у змозі допомогти малюку-аутисту подолатитруднощі та заохотити його до навчання та взаємодії у віці, коли мозок дитини найкраще піддається формуванню. Дослідження у штаті Вашингтон (США, 2013 р.) виявило, що, незважаючи на коштовність, аналогічне раннє тренування окупає себе протягом перших восьми років завдяки зменшенню потребиу додатковій допомозі в школі. Але, на жаль, середній вік діагностування аутизму в багатих країнах –три з половиною роки.
Друге завдання стосується надання дітям, хворим на аутизм, навчання, яке має відповідати їхнім вимогам. Вирує шалене обговорення питань, коли та у який спосіб залучати дітейз аутизмом до звичайних уроків. Факти свідчать проти загальних правил. Деякі діти встигають краще, коли навчаються разом з іншими дітьми та отримують додаткову підтримку. Дехто потребує окремого навчання: або керуючись інтересами дитини як такої, або через погану поведінку. Є діти, які потребують і першого, і другого. Незалежно від рівня інтеграції, ефективне навчання дітей – аутистів вимагатиме збільшення фінансування для підготовки як спеціалістів з питань аутизму, так і шкільних вчителів. За британським дослідженням, 60% вчителів Великої Британії заперечують свою готовність до роботи з дітьми, що страждають на аутизм.
Від генів до синапсу
Максимізація прибутку від інвестицій в освіту для тих, хто страждає на аутизм, означає забезпечення роботою аутистів – дорослих. Не всі з них здатні утриматись на робочому місці. Але високофункціональні аутисти, як правило, виявляються гарними аналітиками. Вони можуть упізнати повторення чи побачити помилки в даних, які для більшості звичайних людей є непомітними; саме ця властивість аутистів робить їх привабливими працівниками для фірм з програмного забезпечення.
Навіть і менш обдаровані люди, що страждають на аутизм, нерідковідрізняються надзвичайноюздатністю зосереджуватись та помічати деталі – саме це робить їх успішними робітниками. Їхня схильність до повсякденного розпорядку та негативне ставлення до змін також позитивно позначається на їхній відданості. Вони украй добре справляються з роботою, що вимагає ретельності та повторення, наприклад, оновлення бази даних, складання полиць, систематизація бібліотек чи ремонт поламаної машини. Фірми, які мають намір найняти на роботу працівників – аутистів (наприклад,друга найбільш велика в США аптечна мережа “Walgreen”), вважають їх так само успішними, як і рештупрацівників.
Безліч компаній можуть отримати вигоду від працівників – аутистів. Агенції, які займаються найманням аутистів на роботу, наголошують, що навіть якщо останні поводились на співбесіді не належним чином (відсутність зорового контакту, надмірно буквальні відповіді на запитання), вони все одно залишаються гарними робітниками. З огляду на потенційних працівників, що страждають на аутизм, роботодавці мають розглянути питання щодо заміни співбесіди тестами на володіння відповідними навичками, а саме: тести з діловодства, кодування тощо для відповідних робіт. Після затвердження на посаду роботодавцю варто зробити певні налагодження з метою оптимального використання найкращих якостей працівника – аутиста: забезпечити його, скажімо, затишним робочим місцем, надати чіткі інструкції переважно у текстовій або візуальній формі замість вербальної (навчати менеджерів надавати чіткі інструкції – це, до того ж, непогана ідея й з інших причин!).
Заключний компонент насиченого порядку денного щодо аутизму – це збільшення інвестицій в дослідження проблем, пов’язаних з цим розладом. З 1949 року спостерігається краще розуміння лікарями причин захворювання: тоді психіатр, який першим ідентифікував аутизм, складав провину на бездушних та байдужих матерів нібито за те, що їхні діти замкнулися в собі. Сьогодні вчені впевнені у тому, що гени,як і фактори оточуючого середовища, відіграють однаково важливу роль, Однак ще й досі не має відповідей на численні запитання стосовно походження та розвитку аутизму. Обсяг державних коштів, що витрачаються на вивчення проблем аутизму, є шокуюче скромним. Британський уряд щороку витрачає неістотні £4млн. ($5.6 млн.). Уряд США розщедрюється на близько $200 млн. на рік – це дорівнює довічному утриманнюприблизно 100 осіб з важкою формою аутизму. Розвитку таких незначних коштів перешкоджають альтернативні витрати, оскільки велика кількість людей, здатних ефективно працювати, залежить від інших.Жахливо, колирозум людини, що страждає на аутизм, блискучий він чи ні, пропадає даремно.
Джерело: http://www.economist.com/printedition/2016-04-16
